Словник української мови у 20 томах

чар-водиця

ЧАР-ВОДИ́ЦЯ, і, ж., нар.-поет.

Вода, що має магічну силу; чарівна вода.

Купалися ластів'ята Та в чару – водиці, Щоб були ми білотілі Та ще й білолиці (дитяча лічилка).

Словник української мови (СУМ-20)