чати
ЧА́ТИ, чат, мн., рідко одн. ЧА́ТА, и, ж.
1. Сторожовий загін війська; група перев. озброєних людей, які охороняють щось, перебувають на варті.
[Руфін:] Куди ж ти підеш? [Прісцілла:] В катакомби, звісно, остерегти їх. [Руфін:] Се вже буде пізно, бо ж там поставлено вже досі чати (Леся Українка);
По зеленому полю, ледь видно, посувалися, мов човники на морі, козацькі чати (П. Панч);
Козацька чата дивиться на шлях, – по самий обрій порожньо в полях (Л. Костенко);
* Образно. Годі спати! Сталлю-гнівом, Музо, спів мій окрили: Ставлю чати. Всюди чати! Бо незримі, невловимі тіні-хмари, чари мли (В. Чумак).
2. Перебування на варті в певний проміжок часу; вартування.
– Як упораються [козаки], так лишать там на сторожі вартових, а самі з припасом прибудуть сюди. – Добре, – промовив пан сотник. – .. Ну, а у млин, під потоки, на чати готуються? (М. Старицький);
Сторож ходив, мов вартовий на чаті (І. Франко);
* Образно. Поза хмарами місяць виходить на чати (Л. Первомайський);
Але будьте обережні, бо вони озброєні до зубів, постійно на чатах (П. Гуріненко);
// перен. Очікування когось, пильнування кого-небудь; підстерігання в засідці.
Необачні звірята не доглянули, що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій-удав (Воа constrictor), – сидів на чатах, ждучи на добичу (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)