чаєчка

ЧА́ЄЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до ча́йка¹.

Геть понад морем, над хвилями синіми В'ються, не спиняться чаєчки білії (Леся Українка);

Десь пісня вирвалась в політ про чаєчку, оту, що в'ється над озером (І. Гончаренко);

– Потерпи, – каже [батько], – моя чаєчко біла, побідуй доки зможеш. Не винен я, що вже знаю, де нам правди шукати, й не каюсь, що полюбив революцію (П. Козланюк);

* У порівн. Десь із глибини золотих плантацій [соняшників] білою чаєчкою виринула чиясь косинка... (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. чаєчка — ча́єчка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. чаєчка — -и, ж. Зменш.-пестл. до чайка I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чаєчка — Ча́єчка, ча́єчки, ча́єчці; ча́єчки, -чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. чаєчка — ЧА́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ча́йка¹. Геть понад морем, над хвилями синіми В’ються, не спиняться чаєчки білії (Л. Укр., І, 1951, 151); Десь пісня вирвалась в політ про чаєчку, оту, що в’ється над озером (Гонч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. чаєчка — Чаєчка, -ки ж. ум. отъ чайка.  Словник української мови Грінченка