чвалом
ЧВА́ЛОМ і діал. ЧВАЛЕ́М, присл.
Дуже швидким бігом; навскач.
Задерши хвіст і зігнувши голову, вона [корова] чвалом пустилася на город Панаса (М. Коцюбинський);
Хлопці, чуючи ріку вже близько, Закричали і побігли чвалом (І. Франко);
Він стрибнув у сідло і з місця погнав коня чвалом (П. Панч);
Застояний жеребець чвалом влітає в нові вулиці (М. Стельмах);
Під зливним дощем схопили козаки тіло полковника [Морозенка] і чвалом привезли до козацького табору у Луб'янки (з легенди);
Біжить кінь чвалем (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)