чвалом
ЧВА́ЛОМ, присл. Дуже швидким бігом; навскач.
Задерши хвіст і зігнувши голову, вона [корова] чвалом пустилася на город Панаса (Коцюб., І, 1955, 443);
Хлопці, чуючи ріку вже близько, Закричали і побігли чвалом (Фр., ХІІI, 1954, 346);
Він стрибнув у сідло і з місця погнав коня чвалом (Панч, На калин. мості, 1965, 126);
Застояний жеребець чвалом влітає в нові вулиці (Стельмах, І, 1962, 325).
◊ Уда́рити чва́лом див. ударя́ти.
Словник української мови (СУМ-11)