чвякати
ЧВЯ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Те саме, що ча́вкати.
Коли б його постоли мокрі так не чвякали (Сл. Б. Грінченка);
Спершу всі сиділи мовчки, плохенько; тільки Захар плямкав та чвякав, жуючи забруднену його пальцями паляницю (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)