чей
ЧЕЙ, част., діал.
1. власне мод. Може, може-таки.
Ну, пождемо ще з'їзду, чей там щось виявиться (Леся Українка);
Ні! Чей же вороняче серце ще не спідліло до решти! (І. Франко);
Біля печі куняє старий Шепетюк. Може не варто вести при ньому подібні розмови? Та не виженеш із кімнати, а нашій бесіді немає стриму .. чей не донесе на своїх? (Р. Іваничук).
2. підсил. Адже.
Бити – це значить самому мучитись. Чей же нерви в людини не з заліза (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)