чей
ЧЕЙ, част., діал.
1. власне мод. Може, може-таки.
Ну, пождемо ще з'їзду, чей там щось виявиться (Леся Українка);
Ні! Чей же вороняче серце ще не спідліло до решти! (І. Франко);
Біля печі куняє старий Шепетюк. Може не варто вести при ньому подібні розмови? Та не виженеш із кімнати, а нашій бесіді немає стриму .. чей не донесе на своїх? (Р. Іваничук).
2. підсил. Адже.
Бити – це значить самому мучитись. Чей же нерви в людини не з заліза (І. Багряний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чей — Чей, чень: — а раптом, може, адже [8] — мабуть [5;7] — мабуть, може [4;52] — може, а ось, адже, мабуть [12] — може, мабуть [13] — мабуть, може [XII] — може, а ось, адже [X,XI] — може, либонь, мабуть [IX] — може; мабуть; тож [VI,VII] — ачей... Словник з творів Івана Франка
- чей — див. мабуть Словник синонімів Вусика
- чей — част., діал. Може, може-таки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чей — ЧЕЙ, част., діал. Може, може-таки. Ну, пождемо ще з’їзду, чей там щось виявиться (Л. Укр., V, 1956, 146); Ні! Чей же вороняче серце ще не спідліло до решти! (Фр., IV, 1950, 97). Словник української мови в 11 томах
- чей — Чей нар. = ачей. Гн. II. 22. Ой час же нам з застілля, та чей же нам місяць засвітить. Гол. IV. 539. Словник української мови Грінченка