Словник української мови у 20 томах

челюскінці

ЧЕЛЮ́СКІНЦІ, ів, мн. (одн. челю́скінець), іст.

Учасники полярної експедиції 1933–34 рр. на пароплаві “Челюскін”, очолюваної О. Ю. Шмідтом, яка мала на меті пройти за одну навігацію Північний морський шлях.

– Ви ж пам'ятаєте, як швидко подали допомогу челюскінцям? Раз-два – і всі Челюскінці опинились нга суходолі! (Б. Антоненко-Давидович).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. Челюскінці — Челю́скінці множинний іменник населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови