челюскінці
ЧЕЛЮ́СКІНЦІ, ів, мн. (одн. челю́скінець), іст.
Учасники полярної експедиції 1933–34 рр. на пароплаві “Челюскін”, очолюваної О. Ю. Шмідтом, яка мала на меті пройти за одну навігацію Північний морський шлях.
– Ви ж пам'ятаєте, як швидко подали допомогу челюскінцям? Раз-два – і всі Челюскінці опинились нга суходолі! (Б. Антоненко-Давидович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Челюскінці — Челю́скінці множинний іменник населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови