челядина
ЧЕЛЯДИ́НА, и, ж., діал.
1. Доросла дочка, дівчина.
Гей, та іде чужая чужина, Молодая челядина (з думи);
В мене личко – як яблучко, тепер як калина, як вийду я на улицю, – мила, люба челядина (Сл. Б. Грінченка).
2. Жінка (у 1 знач.).
Семениха сидить на скорчених під себе ногах і прикладає до ватри трісок .. Коло неї пораються ще інші челядини, її кумки (Марко Черемшина);
Пішла бідна вдова подовж улонькою да зустрілася із сусідонькою: “ Ах, сусідо, молода челядино, та чужая чужанина, прийми мене до смерти жити” (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)