челядка

ЧЕЛЯ́ДКА, и, ж., іст.

1. Те саме, що челя́дниця.

[Антось:] Хтось співа? [Ядвіга:] .. То ген в садку... якась челядка панська (М. Старицький);

Були у неї дві Челядки; Трудненько було жить, .. І у неділеньку приходилось робить (Л. Глібов).

2. збірн., діал. Те саме, що че́лядь 1, 2, 5.

А за сим словом бувай же здорова, не сама собою, з отцем і маткою, із своєю челядкою (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. челядка — челя́дка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. челядка — -и, ж. Те саме, що челядниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. челядка — ЧЕЛЯ́ДКА, и, ж. Те саме, що челя́дниця. [Антось:] Хтось співа? [Ядвіга:].. То ген в садку… якась челядка панська (Стар., Вибр., 1959, 528); Були у неї дві Челядки; Трудненько було жить,.. І у неділеньку приходилось робить (Гл., Вибр., 1959, 188).  Словник української мови в 11 томах
4. челядка — Челядка, -ки ж. 1) = челядниця. Вже й челядка у його, і наймит. О. 1861. IX. 74. 2) ум. отъ челядь. ум. челядонька, челядочка. А Савиха молодая вікном утікала, на молоду челядоньку спильна поглядала: — хапай, хапай, челядонько, малую дитину...  Словник української мови Грінченка