чемериця
ЧЕМЕРИ́ЦЯ, ЧИМИРИ́ЦЯ, і, ж.
Багаторічна отруйна трав'яниста рослина родини лілійних, що росте на низинах, заплавах рік і т. ін.; використовується в медицині.
У давній Греції і Римі як лікувальний засіб дуже цінилась біла чемериця. Відомо, що вона – досить сильна отрута (з наук.-попул. літ.);
Як вже втих [адвокат], кажу йому причину своїх відвідин. Де-не-де! Крутить носом, як від чемериці (Л. Мартович);
Запахло отруйною чемерицею, іржавим болиголовом, кислим корінням (М. Стельмах);
Похилилась на дуба ялина, Мов кохана хлопцеві на груди. По обох їх чемериця в'ється (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)