чемерка
ЧЕМЕ́РКА, ЧИМЕ́РКА, заст. ЧУМА́РКА, и, ж.
1. Старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію з фалдами ззаду на зразок однобортного жупана зі стоячим коміром.
На обід прийшов і чоловік її з крамниці, – такий високий, чорнявий, у синій чемерці (Марко Вовчок);
Своєрідними особливостями відзначався верхній одяг міщанства, на різноманітність якого вказує багата термінологія: жупан.., кунтуш, чемерка (з наук.-попул. літ.);
Никодим скинув кожушок і передягся в чимерку (І. Франко);
Одяг та інші вироби [на Бойківщині] також мають своєрідні назви: гуня, гунька, сірак, свита, чимерка, лейбик (з наук. літ.);
Погонича вбрали в городську чемерку і в широчезні шаровари (Сл. Б. Грінченка);
Сьогодні й школярі поприходили, одягшись, мов по-празниковому: мало не на всіх були новіші свитки, а то й чумарки, босих не було (Б. Грінченко);
Високий, статечний, у сукняній чумарці, в широких полотняних штанях .. сунувся Архип Дейнека серед вертких городян (С. Добровольський);
На передній тачанці з молодою сидів сам Данило Перехрест – довгошиїй, у чумарці з сивим смушковим коміром (М. Чабанівський).
2. Те саме, що чама́ра.
Галичани в чемерках.
Словник української мови (СУМ-20)