червонуватий
ЧЕРВОНУВА́ТИЙ, а, е.
Те саме, що червоня́стий.
Скрізь крутились широкі, посипані жорствою та червонуватим піском доріжки поміж купами зеленого дерева (І. Нечуй-Левицький);
Рум'янець наскрізь пропік яблуко. Навіть усередині воно було червонувате (О. Донченко);
Відблиски заграв кидали крізь вікно широку смугу червонуватого світла (Ю. Смолич);
Він допитливо оглядав кожного з нас своїми чорними очима, що ховались у вузеньких щілинах червонуватих повік (Ю. Збанацький);
Тичинкові квітки ліщини розвиваються в суцвіттях – складних сережках, а червонуваті приймочки маточкових квіток висуваються з генеративних (квіткових) бруньок (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)