червонуватий
ЧЕРВОНУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що червоня́стий.
Скрізь крутились широкі, посипані жорствою та червонуватим піском доріжки поміж купами зеленого дерева (Н.-Лев., I, 1950, 162);
Рум’янець наскрізь пропік яблуко. Навіть усередині воно було червонувате (Донч., IV, 1957, 132);
Відблиски заграв кидали крізь вікно широку смугу червонуватого світла (Смолич, II, 1958, 33);
Він допитливо оглядав кожного з нас своїми чорними очима, що ховались у вузеньких щілинах червонуватих повік (Збан., Єдина, 1959, 92).
Словник української мови (СУМ-11)