черевомовець

ЧЕРЕВОМО́ВЕЦЬ, вця, ч.

Людина, здатна до черевомовлення.

Побачивши Швейка, сплутав [фельдфебель] його, мабуть, з якоюсь несимпатичною йому людиною і почав лаяти Швейка, він, мовляв, черевомовець (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

Значення в інших словниках

1. черевомовець — черевомо́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. черевомовець — -вця, ч. Людина, здатна до черевомовлення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. черевомовець — ЧЕРЕВОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Людина, здатна до черевомовлення. Побачивши Швейка, сплутав [фельдфебель] його, мабуть, з якоюсь несимпатичною йому людиною і почав лаяти Швейка, він, мовляв, черевомовець (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 349).  Словник української мови в 11 томах