черевомовець
ЧЕРЕВОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Людина, здатна до черевомовлення.
Побачивши Швейка, сплутав [фельдфебель] його, мабуть, з якоюсь несимпатичною йому людиною і почав лаяти Швейка, він, мовляв, черевомовець (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 349).
Словник української мови (СУМ-11)