черемиси

ЧЕРЕМИ́СИ, ЧЕРЕМІ́СИ ів, мн. (одн. череми́с, черемі́с а, ч.; череми́ска, черемі́ска и, ж.), заст.

Марійці.

На північний схід від литовців і слов'ян жили: чудь (ести), меря, мордва, черемиси (марі) та ін. (з навч. літ.);

Череміси були переселені на початку ХV століття до маєтку князя Вітовта на річку Сліпород на Київщині і ось тоді вони й могли принести з собою чемерику (О. Воропай).

Значення в інших словниках

1. черемиси — -ів, мн. (одн. черемис, -а, ч.; черемиска, -и, ж.), заст. Марійці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. черемиси — ЧЕРЕМИ́СИ, ів, мн. (одн. черем́ис, а, ч.; череми́ска, и, ж.), заст. Марійці. На північний схід від литовців і слов’ян жили: чудь (ести), меря, мордва, черемиси (марі) та ін. (Іст. СРСР, І, 1956, 36).  Словник української мови в 11 томах