черемиси

ЧЕРЕМИ́СИ, ів, мн. (одн. черем́ис, а, ч.; череми́ска, и, ж.), заст. Марійці.

На північний схід від литовців і слов’ян жили: чудь (ести), меря, мордва, черемиси (марі) та ін. (Іст. СРСР, І, 1956, 36).

Значення в інших словниках

1. черемиси — ЧЕРЕМИ́СИ, ЧЕРЕМІ́СИ ів, мн. (одн. череми́с, черемі́с а, ч.; череми́ска, черемі́ска и, ж.), заст. Марійці. На північний схід від литовців і слов'ян жили: чудь (ести), меря, мордва, черемиси (марі) та ін. (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
2. черемиси — -ів, мн. (одн. черемис, -а, ч.; черемиска, -и, ж.), заст. Марійці.  Великий тлумачний словник сучасної мови