череп'яний
ЧЕРЕП'Я́НИЙ, а, е.
1. Зробл. із глини (перев. про посуд).
Був у неї і собака з міді кований, і зайчик череп'яний, мережані ушка (Марко Вовчок);
Уляна сиділа на піддашші і вилущувала квасолю в череп'яну миску (Григорій Тютюнник);
“Катеринославець”, розмахуючи своєю череп'яною люлькою, починає до нього мову (О. Гончар);
* Образно. – Друзі! – раптом вигукнув Іван .. Голос його був хриплий, череп'яний, йому дрижали губи й тремтіли коліна (Олесь Досвітній).
2. Те саме, що черепи́чний.
За ставом збилися в купу череп'яні дахи містечка (М. Коцюбинський);
Це була пасіка. Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп'яними й з кори, стояло серед гайка (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)