1. Словник української мови у 20 томах

череп'яний

ЧЕРЕП'Я́НИЙ, а, е.

1. Зробл. із глини (перев. про посуд).

Був у неї і собака з міді кований, і зайчик череп'яний, мережані ушка (Марко Вовчок);

Уляна сиділа на піддашші і вилущувала квасолю в череп'яну миску (Григорій Тютюнник);

“Катеринославець”, розмахуючи своєю череп'яною люлькою, починає до нього мову (О. Гончар);

* Образно. – Друзі! – раптом вигукнув Іван .. Голос його був хриплий, череп'яний, йому дрижали губи й тремтіли коліна (Олесь Досвітній).

2. Те саме, що черепи́чний.

За ставом збилися в купу череп'яні дахи містечка (М. Коцюбинський);

Це була пасіка. Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп'яними й з кори, стояло серед гайка (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. череп'яний — (посуд) глиняний, керамічний, гончарний, гончарський, (голос) деренькучий, сов. надтріснутий Словник синонімів Караванського
  2. череп'яний — череп'я́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. череп'яний — -а, -е. 1》 Зробл. з глини (перев. про посуд). 2》 Те саме, що черепичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. череп'яний — ГЛИ́НЯНИЙ (про посуд — зроблений із глини), КЕРАМІ́ЧНИЙ, ЧЕРЕП'Я́НИЙ. Василина дістала з.. мисника глиняний, з підмальованими боками кухлик (М. Стельмах); Керамічний посуд; З череп'яної миски Оксана взяла найкраще гроно винограду (А. Шиян). Словник синонімів української мови
  5. череп'яний — Череп'яний, -а, -е 1) О гончарныхъ издѣліяхъ: глиняный. Зайчик череп'яний. МВ. ІІ. 31. Глечик череп'яний. К. Псал. 3. 2) Черепичный. Крізь череп'яну стелю спустили його. Єв. Л. V. 19. Словник української мови Грінченка