череп'я

ЧЕРЕ́П'Я, я, с., збірн., розм.

Черепки (див. черепо́к¹ 1, 2).

Ухопив миску .. да тоді в двері! так череп'я й розлетілось (Ганна Барвінок);

На підлозі валялися подерті подушки, розбиті портрети, книжки, череп'я з посуду (Ю. Яновський);

* Образно. З кожним прочитаним словом вона руйнувалась, убожіла, оберталась у жебрачку, і щире золото її мрій перемінялось на нікчемне череп'я (В. Підмогильний);

Бог розсердився й закував її [черепаху] в череп'я. Ось тепер черепаха й тягне ті кайдани (О. Воропай);

// рідко. Уламки чого-небудь; осколки.

Ліс тріщав, кромсаний череп'ям гарматів з усіх боків (І. Багряний).