черес
ЧЕ́РЕС, а, ч.
Старовинний широкий шкіряний пояс із пряжками, зшитий з двох складених разом ременів так, що мав усередені порожнину для грошей та інших цінних речей.
Грошей у його [нього] було до чорта: повнісінький черес, туго набитий дукатами (О. Стороженко);
Василь витягнув лист з череса, подав школяреві, а сей взяв читати (В. Стефаник);
Сагайдачний помацав у чересі й витягнув гарну турецьку люльку (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)