черес
ЧЕ́РЕС, а, ч. Старовинний широкий шкіряний пояс, зшитий уздовж з двох складених разом ременів так, що мав усередині порожнину для грошей та інших цінних речей.
Грошей у його було до чорта: повнісінький черес, туго набитий дукатами (Стор., І, 1957, 99);
Василь витягнув лист з череса, подав школяреві, а сей взяв читати (Стеф., І, 1949, 07);
Сагайдачний помацав у чересі й витягнув гарну турецьку люльку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 59).
Словник української мови (СУМ-11)