черепочок
ЧЕРЕПО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до черепо́к¹ 1, 2.
Миска розбилася о камінь на дрібні черепочки (Фр., II, 1950, 22);
З ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч круть-верть, Він найде все тобі хоч в черепочку смерть (Г.-Арт., Байки.., 1958, 55);
Позатулявши хустками та ряднами вікна, приступили [актори] до діла: принесено було розведену в черепочку сажу, червоні папірці з цукерків, крейду (Вас., І, 1959, 119);
Слідкував [Северко], щоб у черепочках на подвір’ї була вода для птиці (Іщук, Вербівчани, 1961, 9).
Словник української мови (СУМ-11)