черепочок
ЧЕРЕПО́ЧОК, чка, ч.
Зменш.-пестл. до черепо́к¹, черепо́к².
Миска розбилася о камінь на дрібні черепочки (І. Франко);
З ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч круть-верть, Він найде все тобі хоч в черепочку смерть (П. Гулак-Артемовський);
Позатулявши хустками та ряднами вікна, приступили [актори] до діла: принесено було розведену в черепочку сажу, червоні папірці з цукерків, крейду (С. Васильченко);
Слідкував [Северко], щоб у черепочках на подвір'ї була вода для птиці (А. Іщук).
Словник української мови (СУМ-20)