чересок
ЧЕРЕСО́К, ска́, ч.
Зменш.-пестл. до че́рес.
Як став сії слова зачувати, Так він став по кінець стола сідати, Став чересок винімати [виймати], Став шинкарці молодій, Насті кабачній [кабацькій], Увесь стіл червінцями устилати (з думи);
Я маю сусіда Якова. Він щоранку приходить, вишукує недогарки, ховає в чересок і розповідає, що єму [йому] снилося (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)