черкання
ЧЕРКА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. черка́ти 1, 3 і звуки, утворювані цією дією.
Вона [Марта] чула розмірені кроки, що одбивались наче такт думки, часте черкання сірника об коробку (М. Коцюбинський);
Що може бути привабнішим за літню ніч у лісі чи у великому парку над рікою?! Різнозвучний шепіт дерев, різнотонні струмки запахів, таємниче шарудіння палого листя і сушняку під лапками якихось дрібних звірят, .. черкання совиних крил між вітами (І. Волошин);
Тепер не тобі [Олівцю] вже ті твори черкать І любим черканням мій дух звеселять (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)