чернечий
ЧЕРНЕ́ЧИЙ, а, е.
Прикм. до черне́ць.
– Іди в ченці .. Ге-ге, не хочеться проміняти світові розкоші на чернечу службу – га? (Марко Вовчок);
[Герасим:] Я, бач, старче божий, при цьому монастиреві сторожем, змалку тут виріс, то мені надолужило чернече життя та їх святі співи (Панас Мирний);
Найголовніші чернечі чини в Україні – це отці василіани, редемптористи й студити (із журн.);
// Належний ченцеві, черниці, такий, як у ченця, черниці.
Тільки матушка Раїса, здається, не змінилась. .. Ті ж чотки, та ж чорна хустка і чорна сукня, схожа на чернечу рясу (О. Донченко);
// Наданий монастирю, ченцям.
– Осіли [посполиті] на рангових або на магістратських та на чернечих ґрунтах, або у шляхти та в козаків підсусідками (П. Куліш);
// перен. Власт. ченцю, черниці; який свідчить про аскетичну стриманість.
Чорне убрання і гладко причесане волосся, чорне, з чималою сивизною, надають жінці чернечий вигляд (Леся Українка);
Каламарчики та коробочки з дівочими чарами, томики віршів та романів, дзеркальце в квітках – усе кудись спливло з маленького столика .. У кімнаті віє чернечим спокоєм (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)