чернечий
ЧЕРНЕ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до черне́ць.
— Іди в ченці.. Ге-ге, не хочеться проміняти світові розкоші на чернечу службу — га? (Вовчок, VI, 1956, 254);
[Герасим:] Я, бач, старче божий, при цьому монастиреві сторожем, змалку тут виріс, то мені надолужило чернече життя та їх святі співи (Мирний, V, 1955, 77);
// Належний ченцеві, черниці, такий, як у ченця, черниці.
Тільки матушка Раїса, здається, не змінилась. .. Ті ж чотки, та ж чорна хустка і чорна сукня, схожа на чернечу рясу (Донч., III, 1956, 31);
// Наданий монастирю, ченцям.
— Осіли [посполиті] на рангових або на магістратських та на чернечих грунтах, або у шляхти та в козаків підсусідками (П. Куліш, Вибр., 1969, 117);
// перен. Власт. ченцю, черниці; який свідчить про аскетичну стриманість.
Чорне убрання і гладко причесане волосся, чорне, з чималою сивизною, надають жінці чернечий вигляд (Л. Укр., III, 1952, 591);
Каламарчики та коробочки з дівочими чарами, томики віршів та романів, дзеркальце в квітках — усе кудись спливло з маленького столика.. У кімнаті віє чернечим спокоєм (Вас., І, 1959, 219).
Словник української мови (СУМ-11)