черчик

ЧЕ́РЧИК, а, ч., заст., розм.

1. Зменш. до черне́ць; ченчик.

Галанбег ось на рундук виходить Поглядіти, хто так дивно грає. Коли бачить – черчик подорожній (І. Франко);

То не жінка – чистий ангел .. Та й святий побожний черчик Хай не дивиться на ню [неї]: Скоро гляне – геть забуде Про молитву він свою (А. Кримський);

Ой ти, сестро, здорова будь, а я іду в Божу путь черчиків шукати, гріхів сповідати (Сл. Б. Грінченка).

2. Те саме, що че́рве́ць³.

Ой спала під черчиком зелененьким (Сл. Б. Грінченка).

3. Комашка з родини попелиць, із висушених самочок якої здобувають червону фарбу.

На Україні живе черчик кулястий на листях дуба, він дає червону фарбу (О. Воропай).

Значення в інших словниках

1. черчик — че́рчик 1 іменник чоловічого роду, істота монах розм., рідко че́рчик 2 іменник чоловічого роду рослина розм., рідко че́рчик 3 іменник чоловічого роду, істота комаха розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. черчик — -а, ч., заст. Чепчик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. черчик — ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст.  Словник синонімів української мови
4. черчик — ЧЕ́РЧИК, а, ч., заст. Ченчик. Галанбег ось на рундук виходить Поглядіти, хто так дивно грає. Коли бачить — черчик подорожній (Фр., XII, 1953, 323); То не жінка — чистий ангел..  Словник української мови в 11 томах
5. черчик — Черчик, -ка м. 1) ум. отъ чернець = ченчик. Ой ти, сестро, здорова будь, а я іду в божу путь черчиків шукати, гріхів сповідати. Чуб. V. 921. 2) ум. отъ черець 3) = червець 5. Ой спала під черчиком зелененьким. Чуб. III. 203. 4) Рыба Phoxinus rivularis. Вх. Пч. II. 20. 5) = червець 4. Маркев. 141.  Словник української мови Грінченка