черчик
Черчик, -ка
м.
1) ум. отъ чернець = ченчик. Ой ти, сестро, здорова будь, а я іду в божу путь черчиків шукати, гріхів сповідати. Чуб. V. 921.
2) ум. отъ черець 3) = червець 5. Ой спала під черчиком зелененьким. Чуб. III. 203.
4) Рыба Phoxinus rivularis. Вх. Пч. II. 20.
5) = червець 4. Маркев. 141.
Словник української мови Грінченка