чесаний
ЧЕ́САНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до чеса́ти 1, 2.
Навіщо їй ті розкішні довгі коси, пиха й гордість дівоча, миті, чесані й плекані з таємничими дівочими надіями (М. Коцюбинський);
Щось над ними заворушилося, закректало, і з печі звісилася скуйовджена, давно не чесана голова старезного діда (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)