чечітка
ЧЕЧІ́ТКА, и, ж.
1. Невеликий співучий птах родини в'юркових.
На чужині ні дядька, ні тітки, Тілько в саду щебечуть чечітки (П. Чубинський);
На вільхах, на березах можна бачити табунці тихих чечіток – сіреньких пташок з червоним тім'ям (О. Копиленко);
* У порівн. Дядина, як та чечітка, теркоче та вичитує, а дядько коли-не-коли проведе товстим охриплим голосом та й замовкне, та знову проведе... (Панас Мирний);
– Надійка в мене, як чечітка, – погожа, і довірлива. А от Ярина – вже не те (М. Стельмах).
2. Чіткий за ритмом танець із частим постукуванням підошви й каблука об підлогу; мелодія цього танцю.
Ну, заграйте ж, заграйте чечітку, я новенькі підошви зіб'ю, причеплю на манишку лелітку – степову білу квітку мою! (М. Рудь);
* Образно. Під попом заскрипів табурет, а довгі і тонкі, мов дешеві свічки, пальці, що досі втомлено лежали на колінах, заворушилися і затанцювали в нервовій чечітці (В. Речмедін);
Серце билося несамовито, воно то майже замовкало, то зривалось у божевільну чечітку, але Комаренко зараз не звертав на нього уваги (В. Собко);
Його весь час била лихоманка, і страшно було чути, як у безмовності вибивали чечітку неслухняні зуби (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)