чижик

ЧИ́ЖИК, а, ч., розм.

Зменш. до чиж.

Весною Чижик молоденький, Такий співучий, проворненький, В садочку все собі скакав (Л. Глібов);

Здійснилася, отже, давня Маняшина мрія мати свого чижика. Мала страшенно любить усе живе (В. Канівець).

Значення в інших словниках

1. чижик — чи́жик іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. чижик — -а, ч., розм. Те саме, що чиж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чижик — Чи́жик, -ка; -жики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. чижик — ЧИ́ЖИК, а, ч., розм. Те саме, що чиж. Весною Чижик молоденький, Такий співучий, проворненький, В садочку все собі скакав (Гл., Вибр., 1951, 16).  Словник української мови в 11 томах
5. чижик — Чиж, -жа м. 1) Чижъ, Fringilla Spinas. Вх. Пч. II. 11. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 17. ум. чижик. Весною чижик молоденький, такий співучіш, проворненький в садочку все собі скакав. Гліб.  Словник української мови Грінченка