чижик
ЧИ́ЖИК, а, ч., розм.
Зменш. до чиж.
Весною Чижик молоденький, Такий співучий, проворненький, В садочку все собі скакав (Л. Глібов);
Здійснилася, отже, давня Маняшина мрія мати свого чижика. Мала страшенно любить усе живе (В. Канівець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чижик — чи́жик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- чижик — -а, ч., розм. Те саме, що чиж. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чижик — Чи́жик, -ка; -жики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чижик — ЧИ́ЖИК, а, ч., розм. Те саме, що чиж. Весною Чижик молоденький, Такий співучий, проворненький, В садочку все собі скакав (Гл., Вибр., 1951, 16). Словник української мови в 11 томах
- чижик — Чиж, -жа м. 1) Чижъ, Fringilla Spinas. Вх. Пч. II. 11. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 17. ум. чижик. Весною чижик молоденький, такий співучіш, проворненький в садочку все собі скакав. Гліб. Словник української мови Грінченка