чикати
ЧИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. кого, що. Різати ножицями, ножем і т. ін.
Чикати капусту.
2. без дод. Видавати короткі уривчасті звуки “чик”, “чик”.
Тиша в хаті, не чути гласу, наче в ченця в келії, тільки годинник, стоячи на столі, чикає (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)