чингал
ЧИНГА́Л, а, ч., заст.
Кинджал.
І я теж оддав свою броню; тільки й зоставили собі по чингалу .. од звірюки (О. Стороженко);
Зеленобородий бабай Усман встромив орлові в груди гострого чингала (О. Донченко);
* Образно. Марія згадала: “доживає останні дні”. Гірський чингал знову впав на серце лезом. Вадим заплющив очі й важко дихав (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)