чиновницький

ЧИНО́ВНИЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до чино́вник.

Змальовуючи комічні дріб'язкові конфлікти поміщицького і чиновницького середовища, Гоголь викривав неспроможність .. прогнилого і приреченого на загибель кріпосницького ладу (з наук. літ.);

// Власт. чиновникові, такий, як у чиновника.

Замість відповіді хтось добре штурхонув його під ребра і підштовхнув до столу, за яким сидів пан з холодним чиновницьким обличчям (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

– Я тепер чиновник на фабриці й перейду від авторських сентиментів до чиновницької твердості. Ви не погоджуєтесь викинути цю сцену? – Мовчання. – Тоді ми підемо зараз до Директора – хай він нас розсудить (Ю. Яновський);

Дорогі наші чесні, добрі, совісні люди! У якому же боргу має бути перед такими, як ви, суспільство, що розучилося цінувати і берегти духовне своє надбання, суспільство, що дійшло вже, здається, до межі бюрократизму і чиновницької байдужості (з газ.).

Значення в інших словниках

1. чиновницький — чино́вницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. чиновницький — -а, -е. Прикм. до чиновник. || Власт. чиновникові, такий, як у чиновника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чиновницький — БЮРОКРАТИ́ЧНИЙ, ЧИНО́ВНИЦЬКИЙ зневажл., КАНЦЕЛЯ́РСЬКИЙ зневажл., КАЗЕ́ННИЙ зневажл., ПАПЕРО́ВИЙ зневажл. — А яке ж моє ставлення до школи? — Зневажливе! Зневажливе і бюрократичне (Ю. Збанацький); (Римар:) Ми за паперовою суєтою живемо так, наче в нас іще одне життя попереду (М. Стельмах).  Словник синонімів української мови
4. чиновницький — ЧИНО́ВНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до чино́вник. Змальовуючи комічні дріб’язкові конфлікти поміщицького і чиновницького середовища, Гоголь викривав неспроможність і реакційну суть прогнилого і приреченого на загибель кріпосницького ладу (Рад.  Словник української мови в 11 томах