чиношанування
ЧИНОШАНУВА́ННЯ, я, с.
Шанування молодшими вищих за рангом, званням.
– Хто ти? – Демобілізований солдат-арсеналець, маю честь повернутись, – відповідає Стоян, насилу додержуючи чиношанування (О. Довженко);
Ось і казарма .. Отут маємо пройти всю стройову підготовку, опанувати статут морської служби, засвоїти чиношанування й дисципліну (із журн.);
// Надмірне догоджання вищим за рангом, званням службовцям; прислужництво.
Історія в авіакасі з придбанням пільгового квитка на проїзд, прислужливість автоінспектора, як кажуть, – ягоди з одного саду: байдужість і черствість, чиношанування і зверхність (із журн.);
Ознаки індивідуального стилю – уміння влучно називати персонаж, індивідуалізувати його мову – з'являються уже в перших творах письменника-сатирика [О. Чорногуза], який викриває .. окозамилювання, байдужість, пліткарство.., чиношанування.., низькопоклонство .. і т. ін. (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)