чинуша
ЧИНУ́ША, і, ор. ею, ч., розм., зневажл.
Те саме, що чино́вник; чинодрал.
Дивлюся у вікно й повертаюсь думками в Іркутськ. Не так-то вже й давно, за царів, це було Богом і людьми прокляте глухе місто, місто засланців, каторжних та самодурів-губернаторів і чинуш (П. Козланюк);
Прийдеться ще декому й перцю давати. Прийдеться давати зазнайкам, чинушам, сухим бюрократам, зачерствілим душам (С. Олійник);
Буває, чинуша такими бар'єрами інструкцій відгородиться, що й розгубишся: може, і правда .. А іноді ситуація просто кричуща (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)