чинуша
ЧИНУ́ША, і, ор. ею, ч., розм., зневажл.
Те саме, що чино́вник; чинодрал.
Дивлюся у вікно й повертаюсь думками в Іркутськ. Не так-то вже й давно, за царів, це було Богом і людьми прокляте глухе місто, місто засланців, каторжних та самодурів-губернаторів і чинуш (П. Козланюк);
Прийдеться ще декому й перцю давати. Прийдеться давати зазнайкам, чинушам, сухим бюрократам, зачерствілим душам (С. Олійник);
Буває, чинуша такими бар'єрами інструкцій відгородиться, що й розгубишся: може, і правда .. А іноді ситуація просто кричуща (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чинуша — Писарина, каламарчук, див. ярижник Словник чужослів Павло Штепа
- чинуша — чину́ша іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- чинуша — -і, ч., розм., зневажл. Те саме, що чиновник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чинуша — БЮРОКРА́Т (службова особа, яка, на шкоду суті, неухильно дотримується формальностей у справах, затягаючи їх розв'язання), ЧИНО́ВНИК зневажл., ЧИНУ́ША розм. зневажл., ЧИНОДРА́Л розм. зневажл., КАНЦЕЛЯРИ́СТ зневажл.; КРЮЧКОДЕ́Р розм. заст., КРЮЧО́К розм. Словник синонімів української мови
- чинуша — ЧИНУ́ША, і, ч., розм., зневажл. Те саме, що чино́вник. Дивлюся у вікно й повертаюсь думками в Іркутськ. Не так-то вже й давно, за царів, це було богом і людьми прокляте глухе місто, місто засланців, каторжних та самодурів-губернаторів і чинуш (Козл. Словник української мови в 11 томах