чинуша
ЧИНУ́ША, і, ч., розм., зневажл. Те саме, що чино́вник.
Дивлюся у вікно й повертаюсь думками в Іркутськ. Не так-то вже й давно, за царів, це було богом і людьми прокляте глухе місто, місто засланців, каторжних та самодурів-губернаторів і чинуш (Козл., Подорожі, 1959, 6);
Допомагати партії викривати різних чинуш і кар’єристів, гнівним словом картати нероб і окозамилювачів, людей з підленьким міщанським нутром — такий обов’язок майстрів сатиричного жанру (Літ. газ., 24.II 1961, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чинуша — Писарина, каламарчук, див. ярижник Словник чужослів Павло Штепа
- чинуша — ЧИНУ́ША, і, ор. ею, ч., розм., зневажл. Те саме, що чино́вник; чинодрал. Дивлюся у вікно й повертаюсь думками в Іркутськ. Не так-то вже й давно, за царів, це було Богом і людьми прокляте глухе місто, місто засланців... Словник української мови у 20 томах
- чинуша — чину́ша іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- чинуша — -і, ч., розм., зневажл. Те саме, що чиновник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чинуша — БЮРОКРА́Т (службова особа, яка, на шкоду суті, неухильно дотримується формальностей у справах, затягаючи їх розв'язання), ЧИНО́ВНИК зневажл., ЧИНУ́ША розм. зневажл., ЧИНОДРА́Л розм. зневажл., КАНЦЕЛЯРИ́СТ зневажл.; КРЮЧКОДЕ́Р розм. заст., КРЮЧО́К розм. Словник синонімів української мови