чинш
ЧИНШ і заст ЧИНЧ, у, ор. ем, ч., іст.
Натуральний або грошовий податок, що його сплачували поміщикам або державі особисто вільні селяни та міщани за користування землею у феодальній Європі; оброк.
[Гаврило:] Прокляте життя! З кожним днем росте і чинш, і панщина, й податки – несила нам їх одбувать (І. Карпенко-Карий);
Коронний хорунжий, бажаючи доскочити гетьманської булави, не скупився на бенкети, і дозорці не встигали стягати з маєтків чиншів і оренди, щоб задоволити [задовольнити] свого пана грішми (П. Панч);
Фактично громадськими вважалися землі, що були не тільки в громадському, а й в індивідуальному користуванні, за які громада спільно платила чинш та інші повинності (із журн.);
На цвинтарі були також дві хатинки, що винаймалися за чинш (І. Крип'якевич);
Давала чинчу до двора ковбас десятків з три Латину (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)