чиря

ЧИРЯ́, ря́ти, с.

Пташа чирки (див. чи́рка¹).

Над нами з хуркотом промайнув перший табунець чирят, як знак початку вечірнього льоту (Олесь Досвітній);

– Фіть-фіть-фіть! – прорізало повітря чиря... (Остап Вишня);

Над пристанню, над лукою Стоходу низько пройшли чирята (М. Олійник).

Значення в інших словниках

1. чиря — чиря́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. чиря — -яти, с. Пташа чирки (див. чирка 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чиря — КАЧЕНЯ́ (маля качки), КАЧА́, КРЯЧА́ розм., ВУТЯ́ діал., ВУТЕНЯ́ діал., ТА́СЯ дит.; ЧИРЯ́ (маля дикої качки). За городом качки пливуть, Каченята крячуть (пісня); На подвір'ї повно качат, курчат та кролят (О.  Словник синонімів української мови
4. чиря — ЧИРЯ́, я́ти, с. Пташа чирки ( див. чи́рка¹). Над нами з хуркотом промайнув перший табунець чирят, як знак початку вечірнього льоту (Досв., Вибр., 1959, 406); — Фіть-фіть-фіть! — прорізало повітря чиря… (Вишня, II, 1956,117).  Словник української мови в 11 томах
5. чиря — Чиря, -ряти с. Чиренокъ, птенецъ чирка. Вилітали пташата-чирята. Чуб. III. 110. І тілько край ставка оставсь табун утят. Чи крижні то були, чи то були чирята, — про те нам байдуже. Греб. 387.  Словник української мови Грінченка