чиряк
ЧИРЯ́К і розм. ЧИРА́К, а́, ч.
Гнійний нарив; фурункул.
Всі його знали в школі: завжди в нього як не ячмінь на оці, то чиряк на шиї (С. Васильченко);
– Даремно і чиряк не вискочить (Ю. Збанацький);
Оклади з печеної цибулі роблять добре при болях горла, помагають на чираки, на відмороження членів (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Провина, як чиряк на сумлінні, дедалі розросталася, пронизала болем душу (М. Ю. Тарновський);
Догоджає, як чирякові (Номис);
* Образно. * У порівн. Коли поминув школу та вийшов із-за почорнілого кістяка й досі недобудованого клубу – “оце ще теж чиряк на совісті” – побачив біля контори групу чоловіків. Над усіма – смоляниста колихка чуприна Листопада (Микола Чернявський);
// перен. Щось неприємне, важке.
Несамовито закричав Кажан. –.. Ти думаєш, мене не пече. Тут ось у мене чиряк на серці (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)