чиряк
ЧИРЯ́К, а́, ч. Гнійний нарив; фурункул.
Всі його знали в школі: завжди в нього як не ячмінь на оці, то чиряк на шиї (Вас., II, 1959, 148);
— Даремно і чиряк не вискочить (Збан., Єдина, 1959, 71);
*У порівн. Провина, як чиряк на сумлінні, дедалі розросталася, пронизала болем душу (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 203);
// перен. Щось неприємне, важке.
Несамовито закричав Кажан.-.. Ти думаєш, мене не пече. Тут ось у мене чиряк на серці (Цюпа, Покута, 1958, 52).
◊ Чиря́к [би] на язи́к кому — недобре побажання особі, яка говорить щось неприємне чи несумісне з чимось.
Словник української мови (СУМ-11)