чистилище
ЧИСТИ́ЛИЩЕ, а, с.
1. У католицизмі – стан душі людини, яка вмерла в милості, але з причини невідпущеного гріха ще не може повністю з'єднатися з Богом.
* У порівн. Він, Нестор, став, перейшовши школи, мов чистилища, якимсь дозрілим (О. Кобилянська);
Православ'я і протестантизм відкидають віру в чистилище (з наук.-попул. літ.);
// Місцеперебування такої душі.
У наших предків .. “потойбічний світ” мав два відділення .. Але передбачався ще й “передбанник”, звідки вело двоє дверей: одні – в рай, інші – в пекло. Це називалося чистилищем – там робився розподіл на праведних і неправедних (із журн.).
2. перен., розм. Те, що служить випробуванням на силу, витримку, здібність і т. ін.
Не думайте собі, .. що для вас військова служба скінчиться на цьому світі. Ми ще й по смерті побачимося., і я зроблю вам таке чистилище, що ви з того очманієте (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
Всі ми переконались, як важко стояти на цій трибуні протягом двох-трьох годин, відповідаючи на численні продумані і дуже непрості запитання депутатів .. Через те “чистилище” повинні пройти всі члени уряду (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)