чистун

ЧИСТУ́Н¹, а́, ч.

Морський птах ряду чистунових, що гніздиться на прибережних скелях північних морів.

На прибережних скелях влітку у величезній кількості гніздяться водоплавні птахи (чистуни, кайри, чайки тощо) (з навч. літ.).

ЧИСТУ́Н², а́, ч., розм.

Винятково охайна людина; чепурун.

Колись цей старий був чистун, акуратист, вуса підстрижені, сорочка чиста, борода і шия підголені (Григорій Тютюнник);

“Це ж у нього й переодягтися нема в що. А чистун же. Як його бути?” (Микола Чернявський).

Значення в інших словниках

1. чистун — чисту́н 1 іменник чоловічого роду, істота птах чисту́н 2 іменник чоловічого роду, істота охайна людина розм.  Орфографічний словник української мови
2. чистун — I -а, ч. Морський птах ряду чистунових, що гніздиться на прибережних скелях північних морів. II -а, ч., розм. Винятково охайна людина; чепурун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чистун — ЧИСТУ́Н¹, а́, ч. Морський птах ряду чистунових, що гніздиться на прибережних скелях північних морів. На прибережних скелях влітку у величезній кількості гніздяться водоплавні птахи (чистуни, кайри, чайки тощо) (Фіз. геогр., 6, 1957, 36). ЧИСТУ́Н², а́...  Словник української мови в 11 томах